Півстоліття 68 річна жінка із Хустського району чекає на обіцяний дарунок угорського правителя
500 пенгів у дарунок – таку суму поклав на рахунок у банк немовлятам, які народилися 1 березня 1940 року, угорський правитель - регент Міклош Горті. Цього дня у 1920 році він очолив угорську владу і таким чином вирішив відзначити свій двадцятирічний термін правління Угорщиною. З настанням 18-річчя власники цих грошових дарунків мали право отримати їх разом з відсотками. Однією з таких щасливчиків 68 років тому стала мешканка Нижнього Селища (Хустський район) Олена Малета. Жінка каже, що то були надзвичайно великі гроші – за них можна було купити пару волів.
Та, на жаль, обіцяних великих грошей Олена Малета не отримала й досі. Адже в 1944 році угорські війська покинули тодішню територію Закарпаття, а союзник Гітлера Міклош Горті після приходу до влади Салаші примусово покинув країну і перебував під арештом у Швейцарії. Помер він 9 лютого 1957 року у Лісабоні. А за обіцянку і вклади Горті всі забули. В радянські часи про це боялися навіть заїкатись. Всесильне КДБ одразу ж приписало б таким сім’ям співпрацю з фашистами чи ще якусь статтю.
- Я вже про то забула і лишила’м то, як материну цицьку, – каже 68-річна Олена Малета. - Лише нещодавно згадала про нього, коли в гості прийшов мій давній знайомий. Дотепер пам’ятаю, що то був великий красивий конверт, чимось схожий на нинішні шкільні похвальні грамоти. На ньому золотистими буквами було витиснуто з лівого і правого боків дві дати - 1920 та 1940.
За словами жінки, лише напередодні свого 18-річчя її батько поніс перекласти цей документ до вчителя французької мови на селі. Коли той переклав, то одразу ж порадив чоловіку сховати його: «Аби шуга ніхто це не видів, бо комуністи так бояться Гордія, як ми антихриста”, - згадує жінка слова вчителя. Посвідчення про грошовий вклад було надійно сховане. Лише коли 18-річна Олена виходила заміж, то батько дав їй його і порадив тримати подалі від людського ока. Свекор дуже переживав за цей документ, згадує бабця, казав, що матимуть біду через клятий папір, бо в той час в село часто їздили радянські безпекаші, вишуковуючи бійців УПА та інакомислячих. Та одного разу сумка з цим документом зникла. На думку баби Олени, свекор спалив його, адже постійно силкувався це зробити. Востаннє вона бачила гортіївський сертифікат десь у 1968 році.
Олена Малета каже, що знає ще про двох жінок, які народилися цього дня, і які теж отримали гортіївські грошові вклади: одна з них — із сусіднього Нанкова, інша – з Тячева. Але про те, чи отримали вони ці кошти, не відає. До речі, дивний збіг обставин – тячівську ровесницю теж звати Олена і прізвище в неї Малета....
Наразі Олена Малета через газету «НЕДІЛЯ» звернулася до Угорського консульства з проханням знайти копію цього документа в архівах. Вона ще сподівається, що обіцяні Горті кошти отримати можна. «Якщо ці гроші відклали для нас, то, можливо, можна їх отримати», - каже бабуся.
Угорське ж консульство після телефонного дзвінка з «НЕДІЛІ» зацікавилося цією історією. Пообіцяли, що обов’язково з’ясують деталі справи. Тож сподіваємося, що через півстоліття обіцяний дарунок угорського правителя таки знайде свого адресата. А наша газета обов’язково розповість, чим все закінчилося.
Роман СЕНИШИН, газета «НЕДІЛЯ»
|
