Письменник Олександр Солженіцин помер в Москві на 90-му році життя. За попередньою інформацією, причиною смерті письменника став інсульт.
Солженіцин - видатний письменник, публіцист, історик, поет і громадський діяч.
Здобув широку популярність, окрім літературних творів (як правило, що зачіпають гострі суспільно-політичні теми), також історико-публіцистичними творами про життя Росії XIX-XX століть.
Колишній дисидент, що активно боровся протягом декількох десятиліть (шістдесяті, сімдесяті і восьмидесяті роки XX століття) проти комуністичного режиму в Росії.
Олександр Солженіцин народився 11 грудня 1918 року в Кисловодську. Після закінчення школи вступив на фізико-математичний факультет університету в Ростові-на-Доні. Заочно вчився в Московському інституті філософії, літератури та історії.
У роки війни з 1943 по 1945 командував артилерійською батареєю, мав звання капітана. У 1945 році був арештований і засуджений на 8 років виправно-трудових таборів за антирадянську агітацію і спробу створення антирадянської організації.
Після реабілітації працював вчителем математики в Рязані.
У 1962 в журналі Новий світ, головним редактором якого був Твардовський, була опублікована розповідь Один день Івана Денисовича, що зробив ім’я Солженіцина відомим всій країні і далеко за її межами. Потім побачила світ розповідь Матронин двір.
На цьому публікації припинилися. Більше жоден з творів письменника не був допущений до видання в СРСР, тому вони друкувалися в самвидаві і за кордоном (роман В колі першому, 1955-1968, 1990; повість Раковий корпус, 1966, 1990).
У 1967 році Солженіцин був виключений із Спілки письменників (був прийнятий в 1962 році). У 1960-і роки працював над книгою Архіпелаг ГУЛАГ (1964-1970), яку доводилося писати таємно і постійно ховати від органів КДБ, які пильно стежили за діяльністю письменника.
У 1970 Солженіцин був удостоєний Нобелівської премії в царині літературі.
У 1974 у зв’язку з виходом першого тому Архіпелагу ГУЛАГ на Заході письменник був насильно відправлений з СРСР.
Спочатку жив з сім’єю в Цюріху, потім у Вермонті. Виходять його статті в збірці З-під глиб (1974), статті В Радянському Союзі, 1969-1974, На Заході, 1974-1980.
У 1969-1988 пише восьмитомну епопею Червоне колесо, що складається з романів - Серпень Чотирнадцятого, Жовтень Шістнадцятого, Березень Сімнадцятого.
У 1991 написав книгу «Буцалося теля з дубом», нариси про радянське літературне життя 1967-1974. Його робота «Як нам улаштувати Росію» викликала численні дискусії.
У 1994 році Солженіцин повернувся до Росії, відтоді постійно проживав в Москві.
Лауреат Нобелівської премії з літератури (1970). Академік Російської Академії Наук (1997).
Зібрання творів Солженіцина налічує 30 томів - він виступав як письменник, як історик і як соціальний філософ. Але перш за все він був героєм, що не побоявся сказати правду про жахливий злочин ХХ-го століття — ГУЛАГ.
Поховають письменника на кладовищі Донського монастира у Москві.
За матеріалами Lenta.ru, РИА Новости, BBCrussian.com
| 
